ЗБІРКА писанок ОЛЕНИ ПЧІЛКИ
За матеріалом Ірина Михалевич (з відкритих джерел)...
Ольга Драгоманова-Косач (відома також під псевдонімом Олена Пчілка, 1849 - 1930 р.р.) знана у нас передовсім як славетна дитяча письменниця і мати Лесі Українки. Попри свої численні таланти, Ольга Петрівна була також ученим-літературознавцем, етнографом, видавцем і журналістом. Тривалий час разом із чоловіком та дітьми вона мешкала на Волині, де записала силу-силенну народних пісень, колядок, забавлянок, а ще зібрала ціле багатство — зразки вишивок, ткання, бісерних прикрас та писанок, які й розмістила в альбомі «Український народний орнамент».
Цей багатий скарб не заховано. Побачити його, а в подальшому і примножувати, може кожен, хто побажає. Сучасні народні майстри так зацікавилися збіркою, що в 2013 році з ініціативи талановитої вишивальниці Тетяни Серебреннікової об'єдналися у всеукраїнський творчий проєкт. Його назва — «Вишивка етнографічна: «Український народний орнамент: вишивки, тканини, писанки». До відтворення зразків орнаментики, зібраних і описаних Ольгою Косач, долучилися понад 30 майстрів з 14 областей України. Напрацювання проєкту ґрунтовно представлені в Інтернеті.
Зусиллями Тетяни Серебреннікової побачило світ і сучасне видання альбому. Воно містить фотокопії першоджерела, його переклад сучасною українською мовою, відтворені сучасними українськими митцями вишиті полотна, зразки ткання та писанки, а також сучасний одяг та реконструкції народного вбрання, оздобленого виключно ручною вишивкою за схемами з альбому. Книга вийшла друком у видавництві АДЕФ-Україна.
«Сонячну колекцію» писанок за час діяльності проєкту відтворила майстриня Юлія Демчук (місто Новий Розділ, Львівська область). Панна Юлія майстерно поклала взори акрилом на дерев'яні заготовки. Також до відтворення писанкових зразків долучилися писанкарки Ірина Михалевич (місто Олександрія, Кіровоградська область) та Наталя Ковальова (місто Кавасакі, Японія). Пані Наталя в своїй роботі використовувала виключно природні барвники.
Увесь матеріал, розміщений на сторінках альбому, Ольга Петрівна Косач зібрала в тодішньому Новоград-Волинському повіті. Це, однак, не значить, що орнаменти є суто волинськими. Дослідниця акцентує увагу на тому, що повіт об'єднує три етнографічні смуги: на півночі він представляє волинське Полісся, середина повіту — це власне Волинь, а на півдні орнаменти носять характер Поділля.
Особливість названих місцевостей, зазначає авторка праці, помітно відображається на зібраних зразках. На Поліссі орнаменти більш автентичні з найменшим різноманіттям форм, а віддаляючись від півночі, взори стають складнішими і барвистішими. Це стосується як вишивки, так і писанок.
У передмові Ольга Косач розповідає, що їй легко вдалося зібрати значну колекцію писанок. Кількість зразків дозволяла сформувати окрему працю, яка, проте, не була підготовлена. Отож, до збірки “Український народний орнамент” Ольга Косач включила найтиповіші зразки писанок повіту й уклала таблицю з 23 кольорових замальовок. Збірка містить основні писанкові типи (є в ній навіть одна дряпанка) і відповідає традиції тієї місцевості, де була відібрана.
