З відкритих джерел
У 1911 році в Чернівцях за ініціативи Жіночої громади на Буковині Емілія Стернюкова підготувала та видала унікальні етнографічні матеріали, що являли собою папки-збірки з кольоровими таблицями-схемами орнаментів. Друк здійснювався у відомій львівській літографії А. Андрейчина.
До наших днів дійшли відомості про дві її фундаментальні праці:
«Буковинські гуцульські вишивки»: видання містило геометричні та рослинні мотиви, характерні для гірських районів Буковини. Колористика схем базувалася на класичному чотириколірному поєднанні — жовтому, зеленому, червоному та чорному кольорах. «Буковинські подільські вишивки»: ця збірка містила ширшу палітру кольорів. На відміну від гуцульських мотивів, до візерунків цієї серії авторка додала п'ятий знаковий колір — блакитний (синій). Схеми Емілії Стернюкової призначалися як для точного відтворення автентичних буковинських сорочок, так і для сучасного (на той час) оздоблення міського одягу чи інтер'єрів. Вони служили важливим інструментом культурної самоідентифікації українців в умовах австро-угорського правління, коли виникала загроза розмивання національної унікальності.