понеділок, 29 грудня 2025 р.

Емілі дю Шатле

 Вона знала, що вагітність може коштувати їй життя. І все одно працювала по 18 годин на добу

У 42 роки Емілі дю Шатле чудово розуміла: вагітність у XVIII столітті — смертельний ризик.

Але замість страху вона обрала працю.

Вона поспішала не врятувати себе — а завершити справу життя.

Через шість днів після пологів вона померла.

Але її праця жила ще понад 200 років.

Емілі дю Шатле — одна з найяскравіших науковиць XVIII століття, майже стерта з історії. Народжена в аристократичній родині, вона з дитинства чула розмови про математику, астрономію й науку. У 12 років вільно володіла кількома мовами, захоплювалася фехтуванням і… числами. Саме вони стали її справжньою пристрастю.

У час, коли жінкам було заборонено навчатися в університетах і вступати до академій, Емілі вчилася приватно, запрошувала вчених до себе, проводила експерименти, писала наукові тексти. Вона не просто цікавилася фізикою — вона рухала її вперед.

Саме Емілі:

— експериментально показала, що кінетична енергія пропорційна mv², а не mv, заклавши основу сучасного розуміння енергії;

— передбачила ідею інфрачервоного випромінювання, досліджуючи тепло й світло;

— намагалася примирити суперечливі теорії Ньютона, Декарта й Лейбніца;

— написала фундаментальні Institutions de Physique.

Та її головною спадщиною стала не власна книга, а переклад.

Емілі взялася за титанічну роботу — повний переклад Principia Mathematica Ісаака Ньютона французькою. Вона не просто переклала текст:

вона пояснила складні місця, додала коментарі, перетворила геометричні докази на сучасну алгебраїчну мову, зробила Ньютона зрозумілим.

У 1749 році вона дізналася про вагітність — і зрозуміла, що часу майже не залишилося. За свідченнями сучасників, вона працювала до 18 годин на день, вагітна, виснажена, але рішуча.

3 вересня вона народила доньку.

10 вересня померла — разом із немовлям.

Переклад був завершений, але опублікований лише через 10 років.

І став канонічним.

Понад два століття французькі науковці вивчали фізику Ньютона саме за перекладом і коментарями Емілі дю Шатле.

І все ж її довгий час згадували не як учену, а як «коханку Вольтера».

Лише в останні десятиліття історія повертає їй справжнє ім’я:

Емілі дю Шатле (1706–1749)

Математикиня. Фізикиня. Перекладачка.

Геній, який пояснив енергію.

Жінка, яка зробила Ньютона зрозумілим.

І довела, що іноді спадщина важливіша за життя.