Він створив понад дві тисячі орнаментальних малюнків на основі буковинських орнаментів. Серед робіт - схеми для вишивки рушників, обрусів, сорочок, подушок, ескізи листівок, вітальних адресних папок тощо.
"У роботах Гараса - барвистість і розкіш народного і власноруч створеного узору, його геометричні узори-мотиви горизонтальні, вертикальні, часто поєднуються у найнесподіваніших варіаціях і зачудовують веселковим багатством фарб і вишуканою пишнотою.", - сказав про роботи митця Юхим Гусар, журналіст, краєзнавець.
Народився Георгій Гарас у Вашківцях на Буковині і прожив тут більшу частину життя. Змалку він приглядався, як вишивала його мама і розмальовувала писанки. На ярмарках і базарах бачив веселкове розмаїття буковинських візерунків. Георгій Гарас був найстаршим з дітей в родині і після того, як тато потрапив до табору військовополонених, довеломя йому дбати про родину. Повністю присвятити себе мистецтву Георгій Гарас зміг після закінчення Другої світової війни, під час якої він потрапив на два місяці до румунського концтабору за картини, на яких зобразив агресорів.
З 1950-х років за орнаментами Георгія Гараса вишивальниці і ткалі з Буковини виготовляли чудові килими і вишивки. Роботи митця використовувала Чернівецька фабрика художніх виробів ім.Ю.Федьковича.
Далеко поза межами України відомі рушники, сорочки, обруси, килими, серветки, порцелянові тарілки, виготовлені за зразками Георгія Гараса.
31 січня 1972 р., коли в Києві вийшов сигнальний примірник альбому його робіт, митця не стало. Він так і не побачив довгоочікуване видання, яке пізніше перевидавався у 1974 р. і 2008 р.
У Вашківцях діє музей-садиба Георгія Гараса, відкритий клопотами дружини митця - Євдокії Гарас. Вона з чоловіком пережила трагедію, втративши обох дітей -Михайлика і Наталочку.
Візерунки Георгія Гараса продовжують жити у вишивках народних майстрів.
Підготовлено за матеріалами з відкритих джерел.
