40 таблиць народного одягу Підкарпатської Русі. 1922 рік. Цим схемам, що зібрала Амалія Кожмінова, майже більше 100 років.
З відкритих джерел...
Амалія Кожмінова Amalie Kožmínová-Cimrhanzlová, псевдонім Jiří V. Prokop — чеський етнограф і письменник. Народилася 11 липня 1876 року в Пльзені в родині професора місцевої гімназії Томаша Цімранзеля та польки Амалії Мадле. Закінчила міщанську, а потім жіночу гімназію, а потім приватні студії в учительському інституті. Після складання іспиту в учительському інституті в Пршибрамі в 1911 році вона стала вчителем ремесел у міських школах. Вона отримала власну концесію професійного вчителя шиття одягу та малювання крою, а також сертифікат підмайстра, який дозволяв їй викладати в ремісничих школах. Вона знайшла місце в продовженні школи в Пльзені, де шила одяг зі своїми ученицями до 1918 року. Її пізніша етнографічна робота виникла з цього скромного фундаменту.
Після створення Чехословацької республіки в 1918 році була направлена Міністерством освіти і народної освіти до Словаччини для керівництва курсом підготовки вчителів ручної праці. Вона мала великий успіх у цій діяльності і завдяки цьому її призначили інспектором ремесел у Підкарпатській Русі, приєднаній до Чехословаччини, і водночас їй доручили огляд тамтешніх етнографічно збережених місць. Згодом її запросили організовувати та вести державні курси народної вишивки на Верховинщині. Її робота тут знову увінчалася успіхом. Створені під її керівництвом вишивки стали основою І етнографічної виставки на Підкарпатській Русі, а після перевезення до Праги експонувалися в Музеї прикладного мистецтва. Там же вона вперше читала лекції про Підкарпатську Русь. Під час перебування на Підкарпатській Русі вона цікавилася не лише фольклором її мешканців, а й культурним та економічним життям цієї країни. Як одна з перших жінок, вона використовувала фотографію, щоб задокументувати важкі будні, а також святкові моменти людей у цій прекрасній, але багато в чому екзотичній і навіть тоді не зовсім безпечній країні. Результатом стала чудова монографія «Підкарпатська Русь. Праця і побут народу з культурно-господарської та етнографічної точки зору», виданої 1922 р. Вона містила 125 сторінок великого формату з багатьма малюнками та фотографіями, а також додаток із десятками чудових кольорових зображень орнаментів і вишивок народного одягу. Ця новаторська і шанована праця високо цінується етнографами. У 2007 році її було перевидано в Ужгороді. Останній період свого життя вона провела на самоті й померла в Празі 24 квітня 1951 року після тривалої хвороби.
