Радіаційні пояси навколо Землі

 П’ять фактів про радіаційні пояси навколо Землі

1.Радіаційні пояси, відомі також як пояси Ван Аллена (Van Allen radiation belts, на честь американського астрофізика Джеймса Ван Аллена) існують тому що магнітне поле нашої планет захоплює заряджені частинки у полях, що формою нагадують вигнуті «бублики». Земля – не єдина планета, що має радіаційні пояси, у Юпітера та Сатурна вони значно потужніші.

2. Радіаційні пояси були одним з перших важливих відкриттів NASA, їх вперше виявив перший американський супутник «Explorer-1» у 1958 році (інструменти для виявлення радіації були розроблені під керівництвом Ван Аллена). Внутрішні пояси, в основному, складаються з протонів, а зовнішні – з електронів.

3. У 2012 році NASA вивело на орбіту два супутники відомі як «апарати Ван Аллена» (Van Allen Probes), з тих пір вони досліджували як змінюються радіаційні пояси нашої планети під впливом Сонячної активності та інших факторів.

4. Вже невдовзі після запуску «апарати Ван Аллена» виявили третє радіаційне поле, яке виникло у наслідок високої активності Сонця. Надлишкова енергія нашого світила викинула частину заряджених частинок у відносно спокійний регіон між двома радіаційними поясами, що і утворило третій пояс.

5. Фінальна пісня «апаратів Ван Аллена». Початкова тривалість роботи супутників мала не перевищувати два роки, враховуючи важкі умови радіаційних поясів, проте обидва апарати досі функціонують. Нещодавно NASA змінила траєкторію їхнього польоту, наблизивши їх до планети. Це, у решті-решт, призведе до згоряння апаратів у верхніх шарах атмосфери Землі. «Апарати Ван Аллена» працюватимуть до останнього, перебуваючи так близько до атмосфери вони допоможуть науковцям зрозуміти як атмосфера впливає на збір даних супутниками, що дозволить у майбутньому конструювати кращі апарати.