Традиційно на Бойківщині, Лемківщині, Гуцульщині, Покутті, Буковині, Закарпатті, Прикарпатті та Поділлі як нашийну жіночу прикрасу найчастіше використовували стрічку із різнокольорового бісеру - силянку (також відому під назвами "сильованка", "плетінка", "перепаска", "ґердан", "решітка", "лучка", "ланка"), що щільно облягала шию. Найдавніші зразки цих виробів виготовлені способом нанизування — силянкою, від чого і походить назва цих прикрас. Неширокі 2-З см силянки носили жінки і дівчата у будень. Дня міцності їх іноді нашивали на червону тасьму "гарасівку". Святкові силянки були ширші, ажурніші, по нижньому краю прикрашені петельками з бісеру — "дармовисами", "кумасиками", "вушками", "бомбликами", "вузликами".
На фото — покутська силянка початку ХХ століття. Івано-Франківська область, Снятинський район.
Фото — Bohdan Poshyvailo. Силянка з приватної колекції Юрій Мельничук.
