4-го березня 1979 року апарат "Voyager-1" виявив кільця Юпітера. Кільця Юпітера настільки тьмяні, що їх надзвичайно важко побачити з Землі (спостереження можливе у ІЧ-діапазоні), навіть перебуваючи ближче до планети їх можна спостерігати коли сонячне проміння світить крізь них. Після "Voyager-1" кільця досліджували апарати "Galileo" та "Juno".
Ширина кілець становить близько 1000 км, а товщина - не більш 30 км, вони розташовані на відстань приблизно 57 000 км від верхніх шарів атмосфери Юпітера. Науковці припускають, що кільця складаються з матеріалу, який був викинутий на орбіту планети після падіння комет/астероїдів на супутники Юпітера. Також імовірними джерелами матеріалу для кілець є супутники Метис і Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець.
