Історія відкриття Урана та Нептуна – один з тих епізодів, що назавжди записані в аннали астрономії. Вони стали першим сучасним доповненням до інших планет Сонячної системи, які були відомі ще в стародавні часи. Ці крижані гіганти назавжди змінили наше уявлення про Всесвіт. Саме відкриття Нептуна довело справжню міць наукового методу: Незрозуміла розбіжність між спостереженнями та теоретичними розрахунками стала початком бентежної космічної саги.
Джерело: Alpha Centauri
У ці дні виповнюється 172 роки першому знімку зорі, який зробили у Гарвардській обсерваторії. Під прицілом астрономів опинилися Вега — найяскравіша зоря сузір'я Ліри.
Цікаво, що через 12 тис. років вона «посуне» Полярну зорю, адже опиниться на її місці на нічному небі.
https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%B5%D0%B3%D0%B0
Порівняння знімків James Webb з легендарним Hubble. Вони наочно демонструють, що можливості Webb’a справді дивовижні.
Hubble віддано служить людству вже понад три десятиліття. Однак James Webb щойно відкрив нову еру космічних досліджень. І вона вже настала.
З відкритих джерел...
Опубліковано перше фото отримане за допомогою космічного телескопа ім. Джеймса Вебба!
https://www.youtube.com/watch?v=EigDXb5Dxr4
Інтенсивність світла (англ. fluence rate) - густина потоку випромінення (І), тобто потоку(Ф), що припадає на одиницю площі, перпендикулярної до напрямку розповсюдження світла: I= Ф / S,
де S— площа, на яку падає світловий потік (Ф). Розмірність - Вт/м².
Інтенсивність сонячного випромінення у вільному просторі на відстані, рівній середній відстані між Землею та Сонцем, називається сонячною сталою. Її величина - 1353 Вт/м². При проходженні через атмосферу планети сонячне світло послаблюється в основному через поглинання інфрачервоного випромінювання парами води, ультрафіолетового випромінювання - озоном і розсіювання випромінювання частинками атмосферного пилу та аерозолями.
Інтенсивність сонячного випромінення, що потрапляє на поверхню планети залежить також від відстані до Сонця.
4 липня 1997 року спускальний апарат місії Mars Pathfinder здійснив м’яку посадку на території Долини Ареса. Він доставив на Червону планету стаціонарну платформу, а також перший в історії марсохід Sojourner.
А ви думали, що сузір'я статичні? Ось як зорі рухаються всередині них протягом тисячоліть.
6 років тому космічний зонд Juno, названий на честь Юнони, дружини Юпітера у римській міфології, вийшов на орбіту Юпітера.
Він показав нам найбільшу планету Сонячної системи у небачених досі деталях, Зокрема, став першим космічним апаратом, що зробив світлини північного та південного полюсів Юпітера.
Пропонуємо переглянути десятку дивовижних знімків газового гіганта, які зробив Juno!
За матеріалами The Universe Space Tech
Оксана Мошинська Клівленд, 1980 Видавництво “Хвилі Дністра”
Видавець – Василь Ільчишин
З відкритих джерел
4 липня - Земля в афелії, в 1,017 а.о. (152,1 млн км) від центру Сонця
7 липня - Місяць у фазі першої чверті
13 липня - «Суперповня». Місяць у перигеї, в 357 263 км від Землі (найближче у 2022 році)
16 липня - Меркурій у верхньому сполученні з Сонцем
20 липня - Місяць у фазі останньої чверті
Комета Вільсона-Гаррінгтона (4015 Wilson-Harrington, 9ᵐ) в 0,399 а.о. (59,6 млн км) від Землі
26 липня - Місяць в апогеї, у 406 275 км від Землі
27 липня - максимум активності метеорного потоку Південні δ-Аквариди (до 20 метеорів на годину)
28 липня - новий Місяць
30 липня - максимум активності метеорного потоку Північні δ-Аквариди (до 25 метеорів на годину)
