25 жовтня – 110 років із дня народження та 50 з дня смерті Михайла Янгеля (1911–1971), вченого-механіка українського походження та конструктора ракетно-космічної техніки
Створив науково-конструкторську школу.
Дід Михайла Кузьмича по батьковій лінії, Лаврентій, був висланий із Чернігівської губернії за бунтарство на каторгу, а потім на вічне поселення. Із дружиною та дітьми він у 1880-х оселився в селищі Зирянова, де згодом народився майбутній конструктор. Через це, як згадував сам Янгель, на батьківщині його з трьома братами називали «хохлами».
Етнічний українець, нащадок примусово виселених до Сибіру селян, він не забув ні мови, ні батьківщини і за першої нагоди повернувся працювати в Україну, до Дніпропетровська.
Досліджував походження свого прізвища. Пов'язував його зі словом «янга» — ківш, у якому запорожці варили їжу. Так само називали й людину, яка черпала і роздавала їжу. Хоча є підстави вважати, що прізвище походило від українського слова «янгол», «янгелик»
Вдова М. К. Янгеля, Ірина Стражева, у передмові до українського видання своєї книги «Тюльпани з космодрому» писала: «Я щаслива, що цю книгу багато українців зможуть прочитати рідною мовою. Михайло Кузьмич був тісно пов'язаний з Україною, її чудовими людьми. Тут колись жили його діди і це коріння, яке сягає глибини років, незаперечно лягло в основу формування його характеру, становлення його особистості».
Народився 25 жовтня 1911 у багатодітній (12 дітей) родині.
Закінчив Московський авіаційний інститут (1937) та Академію авіаційної промисловості (1950).
З 1954 року — начальник і головний конструктор конструкторського бюро ОКБ-586 (з 1966 р. — СКБ «Південне», Дніпропетровськ).
На початку 1950–х років вирішили створити в Дніпропетровську серійне конструкторське бюро та налагодити виробництво ракет, розроблених школою С. П. Корольова: Р-1, Р-2, а пізніше — Р-5.
Для цього перепрофілювали автомобільний завод, будівництво якого почали 21 червня 1944 року. Постановою Ради Міністрів СРСР автопідприємство 1951 року передали Міністерству озброєнь з присвоєнням йому секретної назви «завод № 586». 10 квітня 1954 року відділ головного конструктора підприємства перетворили на Особливе конструкторське бюро (ОКБ) № 586). Головним конструктором і начальником новоствореного підрозділу призначили Михайла Янгеля.
В ОКБ почали розробку нового виробу — 8К63 — ракети на висококиплячих компонентах палива з автономною системою керування, відомої як Р-12. З цього моменту значними темпами зростав чисельний склад ОКБ, розвивалося експериментальне виробництво і створювалась експериментально-лабораторна база. У Конструкторського бюро С. П. Корольова з'явився серйозний конкурент, який обрав істотно новий напрям — створення рідинних ракет на нових компонентах палива, а також розробку автономних систем керування, які забезпечують політ ракети без впливу ззовні.
Застосування висококиплячих компонентів палива давало змогу тримати ракети на бойовому чергуванні у заправленому стані, що істотно підвищувало ступінь боєготовності.
1959 року ракету з автономною системою керування прийняли на озброєння з можливістю застосування як при наземному, так і шахтному типах старту. На її основі в СРСР створили новий рід військ — ракетні війська стратегічного призначення. Лише в липні 1989 року ракету Р-12 зняли з озброєння у зв'язку з укладенням договору про ліквідацію ракет середньої та малої дальності.
Створення першої стратегічної ракети, що втілила в реальність новий напрям у ракетній техніці, дало життя новій науково-конструкторській школі в ракетобудуванні — школі М. К. Янгеля. У наступні роки, розвиваючи взятий напрям, у школі створили ряд нових зразків балістичних ракет далекої дії на висококиплячих компонентах палива, конструктивно і технологічно ще досконаліших, з високими експлуатаційними і енергетичними характеристиками.
Головним напрямом розробки ракетних комплексів 2-го покоління стало забезпечення їх живучості та можливість нарощувати кількість комплексів на озброєнні. Застосування нової паливної пари (несиметричний диметилгідразин і азотний тетраксид) та ампулізація систем дали змогу утримувати ракету в заправленому стані 5—10 років, тобто весь час експлуатації.
Це давало можливість виключити заправні системи зі складу шахтних пускових установок, а самі установки рознести на значну відстань одна від одної. Такі «поодинокі старти» мали набагато більше шансів уціліти в разі ядерного нападу.
На переговорах про скорочення стратегічних озброєнь США вимагали знищити передусім саме ці ракети — адже вони були практично невразливі для засобів протиракетної оборони США.
Як Головний конструктор М.К. Янгель приймав сміливі й ефективні конструкторські і технічні рішення, які значно підвищили ефективність ракетних комплексів: головні частини, що відокремлюються, й орбітальні, несправжні цілі для подолання протиракетної оборони, мінометний старт важких ракет і багато чого іншого. М.К. Янгель сформував багатофункціональну структуру КБ «Південне», створив потужну кооперацію підприємств-розроблювачів ракетно-космічної техніки.
Його ім'я присвоєно Державному конструкторському бюро "Південне" (1991). Федерації космонавтики СРСР і України заснували медаль його імені. Стипендії його імені в Московському авіаційному інституті, Дніпропетровському національному університеті.
Іменем М.К. Янгеля названо астероїд і кратер на Місяці, селище в Іркутській області, пік на Памірі, океанський суховантаж. Вулиці його імені – у Москві, Києві, Дніпропетровську, Байконурі. Установлені пам'ятні погруддя в містах Желєзногорську-Ілімському Іркутської області, Дніпропетровську, на космодромах Байконур і Плесецьк.
Меморіальні дошки ‒ на будівлях текстильної фабрики в м. Красноармійську Московської області, Московського авіаційного інституту, ЦНДІмашу в м. Корольові Московської області, Державного підприємства «Конструкторське бюро «Південне» імені М.К. Янгеля» у м. Дніпропетровську.
М. К. Янгель рано пішов з життя — надлюдські перевантаження, стреси далися взнаки. Серце зупинилося в день 60-річчя вченого.
