Головні астрономічні події квітня 2025 року

1 квітня — молодий Місяць опиниться поруч із Плеядами.

2 квітня — Місяць у сполученні з Юпітером. 

5 квітня — Місяць у сполученні з Марсом.

13 квітня — повня.

21 квітня — Меркурій перебуватиме у найбільшій західній елонгації, віддалившись від Сонця на 27,4°. 

22 квітня — максимум метеорного потоку Ліриди (до 18 метеорів на год). 

24 квітня — Венера досягає найбільшої яскравості (-4,8m) на ранковому небі.

25 квітня — Місяць, Венера, Сатурн та Нептун у тісному розташуванні низько над східним горизонтом.

27 квітня — молодик.

29 квітня — сполучення Венери  і Сатурна.

30 квітня — сполучення Місяця з Юпітером.

Сили в природі

Серед усіх букв заховалися 12 слів, що стосуються сил у природі. Попробуй їх відшукати...

ПАННО з текстильних матеріалів

 Серед усіх букв заховалися 13 слів, що стосуються виготовлення панно з текстильних матеріалів. Попробуй їх відшукати...

Текстильне панно

БРАСЛЕТ З БІСЕРУ

 Серед усіх букв заховалися 10 слів, що стосуються виготовлення браслета з бісеру. Попробуй їх відшукати .

Кільця Урана

 10-го березня 1977 науковці Джеймс Елліот (James Elliot), Едвард Данем (Edward Dunham) та Джесі Мінк (Jessica Mink) підтвердили існування системи кілець у Урана у рамках спостережень на борту Повітряної обсерваторії Койпера (Kuiper Airborne Observatory) - телескопу встановленого на модифікований літак Lockheed C-141 Starlifter.

На сьогодні відомо 13 окремих кілець. У порядку збільшення відстані від планети вони розташовані так: 1986U2R / ζ, 6, 5, 4, α, β, η, γ, δ, λ, ε, ν і μ. Мінімальний радіус має кільце 1986U2R / ζ (38 000 км), максимальний - кільце μ (приблизно 98 000 км). Між основними кільцями можуть бути слабкі пилові кільцеві скупчення й незамкнені дуги. Ймовірно, вони складаються з водяного льоду із включеннями органіки.

Цікавим фактом є те, що 22-го лютого 1789 року кільця спостерігав британський астроном Вільям Гершель про що свідчать записи у його щоденнику де він навіть намалював їхню діаграму. Суперечки про те як науковець спромігся помітити кільця Урана ще у XVIII ст. тривають і до сьогодні.

Докладніше...

Кільця Юпітера

 4-го березня 1979 року апарат "Voyager-1" виявив кільця Юпітера. 

Кільця Юпітера настільки тьмяні, що їх надзвичайно важко побачити з Землі (спостереження можливе у ІЧ-діапазоні), навіть перебуваючи ближче до планети їх можна спостерігати коли сонячне проміння світить крізь них. Після "Voyager-1" кільця досліджували апарати "Galileo" та "Juno".   

Ширина кілець становить близько 1000 км, а товщина - не більш 30 км, вони розташовані на відстань приблизно 57 000 км від верхніх шарів атмосфери Юпітера. Науковці припускають, що кільця складаються з матеріалу, який був викинутий на орбіту планети після падіння комет/астероїдів на супутники Юпітера. Також імовірними джерелами матеріалу для кілець є супутники Метис і Адрастея, чиї орбіти лежать у межах кілець.

Докладніше ...